пятница, 21 октября 2016 г.
Екскурсія до музею
Сьогоднішня екскурсія присвячена до Дня народження Михайла Сергійовича Грушевського - українського історика, громадського та політичного діяча. Голові Центральної Ради Української Народної Республіки (1917-1918). Члену історичного товариства імені Нестора-Літописця, дійсному членові Чеської АН (1914), почесному членові Київського товариства старожитностей і мистецтв, завідувачу кафедри історії Львівського Університету (1894-1914), автору понад 2000 наукових праць.
четверг, 20 октября 2016 г.
Екологічна робота
Тихесенько вітер віє,
Степи,
лани мріють,
Між
ярами над ставками
Верби зеленіють...
Минули
роки і змінилось ставлення людей до природи. Більшість з них не милуються
заходом сонця, сріблястими ранковими росами, вербами, що опустили гілля у воду.
Вони не навчилися відчувати природу, бути її частинкою. І дуже часто людина наносить
невиправної шкоди лісам і рікам, горам і морям.
Щоб
зберегти природу, ми разам із вчителями, організовуючи природоохоронні акції,
прибираємо територію біля ліцею, насаджуємо квіти та
дерева. І робимо це все із задоволенням! І з почуттям
гордості!
Що можу я? Одна – мізерно мало,
Та разом – сила немала.
Від кожного залежить, щоб не стала
Вже завтра гіршою Земля!
среда, 12 октября 2016 г.
Осінь...
В ході тижня біології мали місце творчі замальовки на тему «Моя осінь».
Одна з них:
До чарівного лісу прийшла золотоволоса красуня-осінь
і розфарбувала своїм чарівним пензликом листя дерев в багряні та
золотисто-жовті кольори. Дерева і кущі ніби змагаються одне з одним красою
пурпурового і золотисто-жовтого листя, серед яких тільки молоді сосни
виділяються своїм зеленим одягом. Мабуть, дівчина-осінь не захотіла фарбувати
їх, щоб вони краще виділялись серед листяних дерев і нагадували про тепле літо.
Під ногами вже стелиться жовтий
килим, а тоненький промінчик осіннього сонечка пробившись через крони дерев,
ніби намагається ще більше його позолотити. Ось старий пеньок, ніби острівець
літа, біля якого ще квітнуть триколірні фіалки, а на ньому дві купки
оксамитового моху, серед якого стоять стрункі опеньки, мов солдати, які охороняють
«шматочок» літнього дня...
Подписаться на:
Сообщения (Atom)